08 Жовтень 2020

ХІМІЧНА ДІАГНОСТИКА РОСЛИННОГО МАТЕРІАЛУ

ХІМІЧНА ДІАГНОСТИКА РОСЛИННОГО МАТЕРІАЛУ
      Для контролю забезпечення сільськогосподарських культур елементами використовуються різні методи. Основні з них, які доповнюють один одного – це аналіз ґрунту та аналіз рослин.
      Аналіз рослин може включати візуальну, тканинну, хімічну діагностику. При хімічній діагностиці визначають загальний вміст поживних речовин у всій рослині або в її частинах.
Для кожного виду рослин характерний цілком певний хімічний склад. Крім того, для нормального росту, розвитку і формування врожаю рослини повинні підтримувати в своїх органах і тканинах необхідну концентрацію елементів живлення, що змінюється протягом вегетації. Встановлено в нормативних джерелах оптимальні рівні вмісту елементів живлення в рослинах і їх листі в окремі періоди вегетації, що забезпечують сприятливі умови росту і формування високого врожаю хорошої якості.
При нестачі в ґрунті в доступної форми будь-якого поживного елемента його концентрація в рослинах у порівнянні з оптимальним рівнем знижується, а при надлишку - підвищується. Чим сильніше відрізняється хімічний склад рослин від оптимального, тим більшою мірою виявляються порушення умов живлення і потреба в їх коригуванні за допомогою добрив.
     Хімічна діагностика дозволяє раніше та достовірніше, ніж візуальні спостереження, виявити можливі порушення в живленні рослин. При хімічній діагностиці аналізують цілі рослини або «індикаторні» органи і тканини (в яких найбільш чітко простежується залежність зміни хімічного складу від умов живлення) в чітко встановлені терміни - в конкретні фенофази або етапи онтогенезу. Правильний відбір рослинних проб має особливо важливе значення при хімічній діагностиці сільськогосподарських культур. Проба повинна відображати типовий склад рослин на обстежуваній ділянці. Аналіз рослинного матеріалу є прямим показником здатності рослини засвоювати поживні речовини з ґрунту. В ідеалі його доповнює аналіз ґрунту, оскільки він дає оцінку кількості поживних речовин, доступних для засвоєння, а аналіз рослинної тканини визначає, чи дійсно ці речовини використовуються для формування врожаю.
     Якщо результати аналізування ґрунту та рослин виявляють різні рівні щодо стану поживних речовин у ґрунті та рослині, поєднання двох результатів допомагає визначити причину. Загальними причинами розбіжностей є стратифікація поживних речовин через профіль ґрунту та проблеми зі станом ґрунту, такі як кислотність, лужність, засолення і т.д. Пошкодження коренів гербіцидами та патогенами, такими як нематоди, також може призвести до розбіжностей, коли аналіз рослини вказує на обмежене засвоєння великих запасів поживних речовин, отриманих під час аналізу ґрунту.
     Низька кількість поживних речовин в рослині не завжди означає, що їх в ґрунті мало, і рослина потребує додаткового живлення у вигляді добрив. Можливо, поживна речовина присутня в достатній кількості в ґрунті, але або недоступна, або рослина не сприймає її з різних причин. Два приклади - посуха, яка може зменшити засвоєння рослинами поживних речовин і спричинити низькі значення поживних речовин у рослині; і ґрунти з високим рН, що може спричинити низьку доступність заліза. Інколи агроном сам може спричинити дефіцит цинку, зменшуючи його доступність у ґрунті внесенням необґрунтовано високих доз фосфорних добрив.
З іншого боку, рівні вище “високого” також можуть свідчити про проблеми. Високі концентрації поживних речовин у рослині можуть свідчити про їх надмірне надходження. Рослини також іноді намагатимуться компенсувати дефіцит однієї поживної речовини, поглинаючи іншу. Це іноді відбувається з такими поживними речовинами, як залізо, цинк та марганець. Рослини часом споживають залізо, намагаючись компенсувати низький вміст цинку. У деяких ситуаціях дуже високий рівень елементів може спричиняти їх токсичну дію на рослини. Марганець - приклад необхідного елементу, який може бути токсичним при надлишку. Це може відбуватися при низькому рівні рН ґрунту, як правило, значно нижче 5.
    Надмірне надходження цинку та міді, які у високих концентраціях стають токсичними металами, може зробити рослинницьку продукцію непридатною для споживання людиною.
Контролювати живлення слід систематично, кілька разів за вегетаційний період, за фазами онтогенезу, під час яких умови живлення багато в чому зумовлюють майбутній урожай та якість вирощеної продукції.
     І пам’ятайте: від відбору зразку до корекції живлення повинно пройти не більше 8 днів, адже за такий час проходять зміни у хімічному складі рослини і відповідно змінюються норми системи живлення.